когда эта анархистка приехала в Елисаветград, поручила переставить бронепоезд на трамвайные рельсы. ездила по городу, пугала жителей.

До речі, небагатьом кіровоградцям сьогодні відомо, що під час громадянської війни кавалерійський плац служив кладовищем для загиблих і страчених у братовбивчій бойні. На ньому, зокрема, була похована славнозвісна Марія Никифорова, легендарна „Маруська”, безстрашна отаманша загону, який гуляв на бронепоїзді півднем України, наводячи жах і на білих, і на червоних. За популярністю у народі вона поступалася хіба що Нестору Махну.

Поряд з могилою отаманші було поховано 12 членів партизанського загону Андрія Стратієнка, який діяв у повіті у 1918-1919 роках. У жорстокій сутичці із значним підрозділом денікінського генерала Слащова загін зазнав поразки, пораненого командира та одинадцятьох його товаришів денікінці повісили на плацу. Тут їх і поховано. На цьому місці відбувалися поховання загиблих у визвольних змаганнях і пізніших часів.

Які об′єкти Кіровограда становлять потенційну техногенну небезпеку?

наверное речь идет об этом дворце?

У Кіровограді до сьогодні є так до кінця і не розгадані загадки. Наприклад, пов’язані з підвальними приміщеннями, в які не зрозуміло звідки потрапляє вода. Одна з них стосується великих підземних пустот під Центральним сквером. Там ще на початку минулого століття знаходився житлово-торговельний комплекс купця Барського із підвалами, в яких зберігали всілякий крам. Хоча пізніше будівлі знесли, та підвали й надалі використовували за призначенням. Однак потім їх заповнила вода. Звідки вона там узялася – ніхто не може сказати. Спеціалісти Міністерства з надзвичайних ситуацій відкачували її. Але за тиждень води було стільки ж, скільки й до того. Прихильники однієї з гіпотез стверджують, що потрапляє вона туди із водогону, прокладеного ще позаминулого століття. Перевірити це неможливо, бо не збереглося будь-якої геодезично-архітектурно-планувальної документації того часу. І не лише того, а й набагато пізнішого, що створює украй несприятливі умови для ліквідації підтоплення підвалів. Одне знаємо напевне: вода в підвалах не річкового походження. Такого висновку дійшли спеціалісти, які здійснювали її аналіз. Однак і стосовно цього немає стовідсоткової гарантії, бо річкова вода може змінювати свій склад, проходячи через шари глини, чорнозему, гравію. Коштів же на пошуково-дослідницькі роботи в місцевому бюджеті катма, а на гроші з інших джерел сподіватися марно. Тож описана ситуація лишається вкрай актуальною і потенційно небезпечною.

ну о том, о царском, из-за которого улица Ленина называлась Дворцовой.

это о каком Дворце?

когда об этом узнал архитектор Шохин, то к вечеру сошел с ума, а через два дня умер...

это о каком Дворце?

в Вечерней газете была статья, посвященная Дворцу.

«...Для защиты на всякий случай от нападения вражеского...построить...земляную крепость, которую именовать крепостью Святой Елисаветы» - указ царицы.

Может и назвали в честь святой, но с целью подмазаться к императрице. Тут и ежу понятно - 1) Имя совпало)) 2) Та считала эту святую своей покровительницей [Ad: Laughing] Но вот какую имелось ввиду, старую или молодую нужно только догадываться))

Сергей Миронович Костриков (впоследствии Киров) был перенесен на ул. Пушкинская (угол с Кировским проспектом). На его месте установлен памятник императрице Елизавете.

Хоть бы на репродукцию фрески Джотто в Википедии глянул. Или если на вид больше 18 - то старая? Wink

Традиционно изображается пожилой женщиной — так как чудесным образом зачала Иоанна в очень зрелых годах

Кировабад:
Название азербайджанского города Гянджа с 1935 по 1991
Название таджикского города Пяндж с 1936 по 1963